Чи має право платник податку, який зареєстрований або має статус внутрішньо - переміщеної особи, включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, сплачених за звітний рік, якщо об’єкт житлової іпотеки ...

Чи має право платник податку, який зареєстрований або має статус внутрішньо - переміщеної особи, включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, сплачених за звітний рік, якщо об’єкт житлової іпотеки визначено ним як основне місце проживання не з початку звітного року?

Порядок застосування податкової знижки передбачений ст. 166 Податкового кодексу України (далі - Кодексу).

Так, пп. 166.1.1 п. 166.1 ст. 166 Кодексу встановлено, що платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Відповідно до пп. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 Кодексу, платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 Кодексу, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, зокрема частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до ст. 175 Кодексу.

Платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

Таке право виникає у разі, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема, згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла (п. 175.1 ст. 175 Кодексу).

Право на включення до податкової знижки суми, розрахованої згідно зі ст. 175 Кодексу, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому, зокрема, збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання (пп. 175.4 ст. 175 Кодексу).

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Кодексу).

Копії зазначених у пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Кодексу документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з податковою декларацією про майновий стан і доходи (далі - Декларація), а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого Кодексом.

У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в Декларації лише реквізити електронного розрахункового документа (пп, 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 Кодексу).

Для документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки, контролюючий орган не має права вимагати від платника податку надання інформації, документів та/або їх копій, які містяться в автоматизованих інформаційних і довідкових системах, реєстрах, банках (базах) даних органів державної влади, інформація з яких безоплатно отримується контролюючими органами відповідно до Кодексу (п.п. 166.2.3 п. 166.2 ст. 166 Кодексу).

Відповідно до п. 12 частини першої ст. 2 Закону України від 05 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1871) реєстрація місця проживання (перебування) особи — внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування) (частина перша ст. 4 Закону №1871).

Загальні вимоги до декларування та реєстрації місця проживання (перебування) особи визначені ст. 5 Закону № 1871.

Громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов’язані протягом ЗО календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати Місце свого перебування в Україні (частина перша ст, 5 Закону № 1871).

Відповідно до частини третьої ст. 26 Закону № 1871 витяг із реєстру територіальної громади - це документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу. Порядок формування витягу з реєстру територіальної громади встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, внутрішньо - переміщена особа має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного року, за умови визнання такого об’єкта житлової іпотеки як основного місця проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла або витягу із реєстру територіальної громади, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи.

Таке право у платника податку виникає за результатами звітного року, в якому такий платник податку здійснює реєстрацію місця проживання. При цьому платник податку має право при розрахунку податкової знижки враховувати витрати, понесені протягом всього звітного податкового року.

Слід зазначити, якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним, не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься (пп. 166.4.3 п. 166.4 ст. 166 Кодексу).

Довідково:  лист ДПС України від 08.08.2024 року № 22752/7/99-00-24-01-02-07.

Сектор інформаційної взаємодії 

Головного управління ДПС у Волинській області